Літературна хвилинка

article image
Переглядів: 1076

 Думаю, ні для кого не буде таємницею, що 1 серпня у кав’ярні «Цукерня» проводилися літературні читання, які не могла оминути жодна людина, яка є хоча б частково причетною до таких «стимуляторів», як література, музика чи кава. Особисто я «сиджу» на усіх трьох.


Зустріч проходила дуже невимушено. Як вдома, в дитинстві. Так і хотілося залізти на стільчик і за цукерку чи печивко (опціонально) задекламувати щось типу: «Сидить кіт коло воріт, чеше лапкою живіт». До речі, «Цукерня» пригощала усіх присутніх печивом з віщуванням, а, значить, історія з дитинства мала місце бути  Саме через це скажу, що було дуже «лампово» і душевно (асоціації з духовкою, хехе), в теплій (а часом і спекотній) атмосфері. Втім, ніхто і не зважав на те, що було гаряче і всі сиділи один у одного «на голові». Це не псувало враження, бо лише вказувало на те, що література загалом стала гарячим трендом у нашому місті. На це також вказує і книжкова клептоманія. Якщо книжки крадуть – їх читають.


Основна маса людей, яка прийшла на захід як простими відвідувачами, так і у якості учасників, були жіночої статі. При чому молодь яскраво і щиро реагувала на кожен твір, тоді як старші здавалися замкненими і відстороненими. І, ні, атмосфера не була напруженою і жоден твір не був рожево-сопливим. Навпаки – авторки піднімали дуже серйозні і вічні теми. Там лунала поезія і проза про любов, ненависть, неспокій і, звісно, щастя. Це гарно проілюструє і те, що літературний вечір відкрився зачитуванням віршу Ліни Костенко «Відмикаю світанок скрипічним ключем…». Він надзвичайно вдало був відібраний, задав гарний початок як читанню, так і акустичним виступам гуртів CarKids та Telos.



Відмикаю світанок скрипичним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день - як нотну сторінку вічності.
Що сьогодні? Який веселий фрагмент
із моєї шаленої долі?
Усміхається правда очима легенд
і свобода - очима неволі.

Любов неповторна - моя валторна.
Шляхи прощальні - перша скрипка печалі.
А сірі будні будуть бити, як в бубни.
Дуже мені легко. Дуже мені трудно.

Еволюція гусячих пер.
Філософій забрьоханий німб.
Слово - прізвище думки тепер,
а частіше - її псевдонім.

Так чого ж я шукаю і чим я жива?!
Велемовний світ велелюдний.
Ви поезія, вірші? Чи тільки слова?
У майбутнього слух абсолютний.


Буду надіятися на те, що такі читання стануть регулярними, і будуть збирати все більше і більше прихильників. Я вірю, що колись вони стануть зводити під одним дахом людей зовсім різного віку, статків і життєвого досвіду.

Стануть відбуватися всюди і на найвищому рівні.

Пишіть. Творіть. Кохайте

Анастасія Люшина